Громадянин світу: хто такий моряк у ХХІ столітті?

0
2041
Фото: Peter Novacco, Getty Images

Хто такий моряк, і чим він займається? Це той, хто драїть палубу, в’яже морські вузли і залицяється до дівчат у портах. Так вам скаже пересічна людина, далека від морської індустрії. Може, додасть щось про люльку, татуювання і довгі місяці вдалині від дому. Ця людина буде права – і категорично не права.

Сьогодні моряк – це перш за все освічена людина. Для того, щоб керувати судном, давно вже недостатньо вітрила і весла. Теперішнє судно – це заплутаний лабіринт приміщень – вантажних, технічних – де повно механізмів, приборів, пристроїв, сенсорів, екранів, програмного забезпечення. І в середині нього стоїть моряк – професіонал високого класу, механік, навігатор і програміст водночас.

Сучасні порти – це не темні брудні склади і слизькі східці. Вони більше схожі на футуристичні міста – величезні, складно сконструйовані, барвисто пофарбовані, вражаючі. Неможливо одразу розібратися в житті, яким вони живуть: навантаження, розвантаження, бункерування, транспортування. Коли вперше потрапляєш в порт, і над головою пропливає в повітрі величезний контейнер, – просто непритомнієш від жаху. Але боятись нічого – його тримає ще більший за розміром кран. І в центрі цього всього теж моряк – менеджер, бухгалтер, консультант.

Це небезпечна професія, скаже ваша бабуся. Так, шторми ніхто не відміняв, і пірати також досі існують. Але там, в морі, вже теж двадцять перше століття, а не сімнадцяте. Вже розроблено і прийнято Конвенцію про працю в морському судноплавстві (MLC 2006), за якою моряк – чи не найбільш захищена людина в світі. Кожен день вдосконалюються екологічні норми і стандарти безпеки у відкритому морі і портах. Інспектори Міжнародної федерації транспортних робітників (ITF) вдень і вночі перевіряють судна, де кожний гвинтик може витримати будь-яку погоду і врятувати екіпаж від якого завгодно природного явища. Всіма цими справами теж займається моряк – юрист, інспектор, законодавець.

Ваш тато скаже – це непрестижна професія. Може, де-небудь і непрестижна, але тільки не в Україні. Наша держава не має власного великого флоту, але може похвалитись 80 тисячами моряків, з яких половина – офіцери. Ми перші в Європі за кількістю офіцерського складу і другі за рівнем працевлаштування робітників моря. Де ж вони працюють, якщо ми не маємо великого флоту? На американських, японських, французьких, китайських – яких завгодно суднах. Кваліфікація українських моряків високо цінується і високо оплачується в усьому світі. Вітчизняні порти переповнені крюінговими агенціями із світовими іменами, яки б’ються за право підшукати роботу нашим морякам – і це не жарт.

Якщо ваш тато все ще не вважає цю професію престижною, скажіть йому, що юнак Петро Порошенко в 1982 році вступив до Одеської морської академії, найбільшого морського навчального закладу в Європі. Вдягнув форму, розпакував речі, познайомився з товаришами. Та невдовзі отримав повідомлення, що прийнятий ще й до Київського державного університету. Хлопець поїхав з Одеси, але зізнається, що досі не певний, чи правильний вибір тоді зробив.

То що таке моряк? Такий собі айтішнік, що подорожує океанами, пристойно заробляє і носить справжні американські джинси? Чому ж тоді нам пахне сіллю і романтикою, як ми чуємо це слово? На щастя, не все в світі змінюється. Моряк – це той, кого обливають водою, коли він вперше перетинає екватор. Той, хто на власні очі бачить полярне сяйво, перегукується з дельфінами, коли їх зграя супроводжує судно. Той, хто має кілька м’ячів, бо коли граєш у футбол на палубі, просто серед моря, і м’яч вилітає за борт, його не жбурне тобі назад перехожий. Це той, хто інакше – ширше, більше – бачить світ.

«Хто ж такий моряк?» – над цим замислився Коджі Секімізу, голова Міжнародної морської організації (IMO) – тобто, головний моряк в світі. Пан Коджі вже не молодий, в нього хвора дружина і в грудні він піде з посади, щоб бути разом з нею. І тепер, просто зараз, напередодні Всесвітнього дня моря, він хоче знати – для чого все це було? Для кого все це було?

«Для майбутнього, – розмірковує Секімізу. – Для «людського фактору» – для наступного покоління. Міжнародний морський університет в Мальмьо, новий тренувальний центр в Манілі, освітні програми, підвищені стандарти, конкурси і стипендії – все для них. Моряк – це той, хто прийде після мене. Вмотивований, цілеспрямований, працьовитий і впевнений у собі. Громадянин світу».

Міжнародна морська організація оголосила девіз цьогорічного Дня моря – «Морська освіта і тренування». Редакція газети «Робітник моря» хоче долучити свій внесок до тієї величезної освітньої роботи, що проводить IMO. Разом з представниками Федерації морських профспілок України, працівники газети організують тури школами країні, під час яких розповідають, де в нашій державі можна отримати морську освіту, і як вступити до цих закладів. Цього року виникла ідея привести з собою директорів провідних крюінгових агенцій, щоб вони побачили тих, кого через п’ять, десять років влаштовуватимуть на американський танкер чи китайський контейнеровоз.

«Робітник моря» – це лише газета. Вона не може охопити весь мореплавний світ. Але може трохи підняти край завіси, якою він відокремлений від тих, хто живе далеко від моря. З початку цього навчального року на газету підписано двісті шкіл, скоро буде підписано більше. Можливо, вже зараз її розгортає той, на кого чекає пан Секімізу.